Проект 1К: допомога Україні «Peer-to-Peer» («Рівний-рівному»)
Проект 1K зібрав 5,4 мільйона доларів на безпосередню допомогу понад 5000 родинам, які постраждали від війни. Ми провели щиру розмову з українсько-американським засновником проєкту Алексом Іскольдом.
Алекс Іскольд – один із тих, хто живе в стилі «американська мрія». Зараз він працює в Нью-Йорку; та народився Алекс в українському місті Чернівці за радянських часів. Він емігрував до США зі своєю родиною, коли йому було 19 років, без грошей і не володіючи мовою.
Алекс вважає себе одним із найщасливіших людей. За освітою спеціаліст з інформатики, половину кар’єри він провів, розробляючи програмне забезпечення; влаштувався на роботу в Techstars, один із найбільших у світі акселераторів. Потім Алекс став підприємцем і заснував п’ять різних стартапів, серед них одну венчурну фірму 2048 Ventures, яка зосереджена на оперативних інвестиціях в технологічні компанії. Алекс стверджує, що він – ботанік, який любить науку і любить допомагати створювати майбутнє. Його головне захоплення — думати про те, що має існувати у світі і як він може цього досягти.
Востаннє Алекс відвідав Україну у 2019 році, і він запам’ятав її як дивовижну та чудову країну з патріотично налаштованим молодим поколінням, яке не хотіло залишитися в Україні і будувати її. Війна, що почалася за три роки, стала шоком для всіх.
Я виплакав відчай за перший тиждень війни, мені було дуже погано. Але в моєму мозку є механізм подолання. Я заснував проект 1K на шостий день війни.
1К: що це?
Ідея проекту дуже проста. 1K — це широка мережа однорангової підтримки, яка дає змогу спонсорам у США, Європі чи будь-якому місці світу пересилати 1 тисячу доларів безпосередньо на банківський рахунок українських родин (як тих, які перебувають в країні, так і тих, хто стали біженцями в Європі).
Родини подають заявки (є можливість подати заявку безпосередньо або через поручителів – центри для біженців). Далі відбувається суворий процес відбору. Основна увага приділяється матерям-одиначкам та сім’ям з 3+ дітьми.
Після схвалення заявки або відповідний механізм з’єднує сім’ю безпосередньо зі спонсором для переказу коштів, або вони виплачуються з пулу пожертв через некомерційну організацію в США, яка не підлягає оподаткуванню, Open Collective Foundation. У будь-якому випадку гроші надходять безпосередньо на рахунок родини.
Як ви можете собі уявити, все було неймовірно хаотично, багато безсонних ночей, багато стресу. Але коли я озираюся назад, я бачу, що ми вносимо значні зміни в життя людей.
Наразі проект зібрав 5,4 мільйона доларів і направив пряму допомогу 5 тисячам сімей.
Хто робить проект?
Зараз у проекті зайнято 80 волонтерів. Це неймовірна всесвітня спільнота людей, що проживають у Сполучених Штатах, Канаді та Європі. Серед них – інженери, конструктори, технічні працівники, старшокласники, і багато з них мають зв’язок з Україною.
1K співпрацює з платформою Open Collective, яка допомогає в масовому фінансуванні сімей. Індивідуальна особа, яка хоче спонсорувати сім’ю, може зробити це безпосередньо. Але коли справа доходить до більших донорів, Open Collective є важливою структурою у забезпеченні партнерства з такими компаніями, як Yahoo, яка спонсорувала 450 сімей на 450 тисяч доларів.
Ми автоматизували буквально все, від перевірки заявок сімей до автоматизованого підбору пар «родина» - «спонсор», і далі до надсилання повідомлень. Ми дуже технологічні. Допомога «рівний-рівному» є найпотужнішою річчю у світі. Якщо кожен з нас може допомогти одній сім’ї, це означатиме, що стільки людей зможуть отримати допомогу!
Війна за увагу
Існує дуже багато ініціатив зі словом «Україна» в назві, і боротьба за увагу громадськості дуже жорстка. Проєкт 1K отримав приголомшливий розголос в медіа та запустив потужне сарафанне радіо.
Зараз багато інших новин, і утримати увагу людей стає важче, тому що це вже не новини. Хороша новина полягає в тому, що коли ви робите правильні речі з правильним наміром, люди відчувають це. Ми замкнули коло: сім’ї надсилають сповіщення про подяку спонсорам. Коли ви спонсоруєте сім’ю, ви хочете розповісти про це друзям. Крім того, нам неймовірно пощастило співпрацювати з провідною PR-компанію, що зголосилися на волонтерство в перші дні. Нас висвітлювали CNN, Bloomberg та TechCrunch. Це благодійне коло: ви робите правильні речі, люди помічають, на вас звертають увагу, ще більше людей помічають, і це триває!
За останні десятиліття жоден конфлікт не привернув стільки міжнародної уваги, як війна в Україні. На думку Алекса, американська громадськість загалом втомлена від новин. Але ця історія все ще триває.
– У світі, де все триває 10 секунд і в якому є багато про що турбуватися, ми бачимо неймовірно стале висвітлення на провідних медіа. Люди приділяють увагу набагато довше, ніж я думав це буде тривати. З часом людський мозок звикає майже до всього, і навіть найжахливіша війна нормалізується. Ось чому важливо продовжувати висвітлювати те, що відбувається, розповідати історії та переконуватися, що люди звертають увагу.
Масштаб змін
Команда отримала понад 115 000 заявок, і вони не можуть допомогти всім. Люди за лаштунками стикаються з важкими емоційними випробуваннями. Багато волонтерів мають проблеми з власним психічним здоров’ям; вони працюють повний робочий день, а потім працюють над проектом 1K нон-стоп.
Те, як Алекс справляється з психологічним тиском, розкриває деякі жахливі аспекти його роботи.
Ми «п’ємо з пожежного шланга» скорбот страждаючих родин. Я просто намагаюся допомогти якомога більшій кількості сімей. Я дивлюсь у телевізор і дуже злюсь. Чесно кажучи, іноді це стає божевіллям. Але в моїй голові проект – це окрема річ. Ось як я до цього ставлюся. Інакше мій мозок вибухне. Єдине, що я можу зробити, це мати систему. Я створив систему, яка допомогла 5000 сім’ям. Це справедлива система, яка працює в масштабі. Але якщо розглядати це в перспективі, 5000 сімей – це менше 5% претендентів. Це божевілля. Потреби ще багато, тому ми наполегливо працюємо, щоб зібрати ще більше грошей.
«Тримайся і пишайся!»
Маючи імміграційний досвід, Алекс може віддалено уявити, з якими труднощами зараз стикаються українські сім’ї-переселенці.
Імміграція – це жахливо, це правда! Ти їсиш непотріб два-три роки, поки не встанеш на ноги, і існує культурний бар’єр. Ти завжди почуваєшся інопланетянином, люди дивляться на тебе зкоса. Є багато проблем: з мовою, з культурою, з працевлаштуванням.
Я б не назвав те, що відбувається, імміграцією. Це вимушене переселення, цих людей вигнали з дому та з життя. Це не типова імміграція, коли людина вирішила перебудувати життя. Це – про виживання.
Я розмовляю зі своєю подругою-українкою, яка знаходиться в Мюнхені, і у мене розривається серце. Кожні три тижні їй доводиться кочувати між чужими будинками. Вона намагається з’ясувати, як влаштувати доньку до школи, вони намагаються зрозуміти, як заробити мінімальні гроші, щоб вижити. Ніхто з нас не хоче цієї війни, ми всі хочемо, щоб вона закінчилася.
Проте завжди є місце для надії. Алекс переконаний: це версія Всесвіту, в якій ми живемо, тому ми повинні працювати з тим, що нам дано, і використовувати це якнайкраще.
Зберігайте оптимізм, піклуйтеся про себе та пам’ятайте, що психічне здоров’я завжди на першому місці! Скористайтеся будь-якою ситуацією, в яку ви потрапили. Ми всі надихаємося духом українського народу. Тримайтеся і пишайтеся!
